Виталий Портников: Кремль ведет войну против Украины на всех фронтах

Россия развернула против Украины войну на всех фронтах. Кремль фактически отказался от перемирия на Донбассе. Теперь обстреливают не только саму линию разграничения, но и города вблизи линии фронта – Авдеевку, Счастье.

При этом в Москве постоянно утверждают, что это Киев не выполняет Минские соглашения и не воплощает в жизнь договоренности, которые были достигнуты во время последнего саммита «нормандской четверки» в Париже. Эти обвинения, не подкрепленные никакими фактами, позволяют России фактически блокировать продолжение диалога в «нормандском формате», – пишет Виталий Портников для «Радио Свобода».

Далее текст на языке оригинала.

Так, якісь спорадичні контакти відбуваються, зустрічаються чиновники, але про конкретну дату «нормандського саміту» мова не йде. І найголовніше – якщо навіть припустити, що цей саміт рано чи пізно таки відбудеться, до яких результатів він може призвести? Адже Росія не просто не збирається завершувати конфлікт. Вона планомірно втягує окуповані території у власний політичний простір – роздає жителям окупованої частини Донбасу російські паспорти й заохочує до проведення передвиборчої кампанії з виборів до Державної думи Російської Федерації і самих виборів.

Про яке відновлення територіальної цілісності України може йти мова, якщо країна, яка контролює частину української території, робить все можливе, щоб відрізати жителів цих територій не тільки від Української держави, а й від українського політичного простору?

Тепер відкритий і другий фронт – енергетичний. Ще до запуску «Північного потоку-2» Росія вживає заходів, які у перспективі повинні позбавити Україну її транзитного статусу. Звичайно, можна робити гучні заяви про гарантії енергетичної безпеки України, але як можна буде гарантувати збереження Україною транзитного статусу, якщо не залишиться країн, які захочуть отримувати газ через українську ГТС?

Ми вже бачимо, що «Газпром» не зупиняється навіть перед можливими фінансовими втратами, коли мова йде про можливість обходу української ГТС. Зменшення ціни у довгострокових контрактах – а для європейських країн це важливо в умовах підвищення ціни на сировину на спотових ринках і можливого дефіциту газу цієї зими – йде немов би «у пакеті» з обхідними газопроводами.

Ще один фронт – пропагандистський. Зараз на ньому превалює створення нервозності на білоруському напрямку. В сусідній державі Олександр Лукашенко, який намагається показати себе головним союзником Володимира Путіна, робить одну войовничу заяву за іншою і обіцяє посилити військову присутність на кордонах України та Білорусі – за допомогою Росії, зрозуміло ж.

Часи, коли Лукашенка помилково вважали гарантом ненападу на Україну з боку Білорусі, остаточно пішли в минуле. І незалежно від того, буде посилюватися російська військова присутність у Білорусі чи ні, ця риторика Лукашенка повинна створити в Україні відчуття обложеної з усіх боків фортеці.

Що ж відбувається? Коли Росія напала на Грузію, вона називала свою агресію «примусом до миру», хоча насправді це був примус до капітуляції маленької країни, яка, звичайно ж, не могла протистояти нападу великої держави, що витрачає величезні кошти на мілітаризацію.

З Україною такого простого «примусу до миру», як із Грузією, не виходить. І тому примус до капітуляції відбувається за всіма можливими напрямками. Україну залякують. По Україні стріляють. Україну хочуть заморозити і спровокувати енергетичну кризу і соціальний хаос.

Все заради того, щоб українська влада була деморалізованою і зрозуміла, що повинна домовлятися з Росією на умовах Володимира Путіна. Відмова від європейської і євроатлантичної інтеграції. Відмова від Криму. Прямі переговори з маріонетковими керівниками окупованої частини Донбасу. І це тільки початок списку, який буде озвучений російським президентом на переговорах із президентом України – якщо, звичайно, ці переговори відбудуться. А далі – перетворення України на лукашенківську Білорусь і відсутність перспектив розвитку. Зате – дешевий газ, формальне відновлення територіальної цілісності (без Криму) і підтримка російських силовиків, якщо владі у Києві буде загрожувати власний народ.

Звичайно, це політична фантастика. В Україні немає ані суспільства, яке було б налаштоване на капітуляцію, ані влади, яка готова таку капітуляцію підписати. Але Кремль веде свою війну проти України аж ніяк не для розваги.

Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов. Мнение редакции может отличаться от авторского.

Источник: www.obozrevatel.com