У Карабах повернулася війна? Чого хоче Азербайджан

Азербайджанське Міноборони оголосило про проведення спецоперації Відплата. Азербайджанці вже зайняли кілька висот.

Ситуація у зоні конфлікту між Азербайджаном та Вірменією знову загострилася. У середу бої спалахнули в районі Лачинського коридору — дороги, яка пов’язує Вірменію та самопроголошену Нагірно-Карабахську «республіку». Приводом стала вимога Баку до вірмен Карабаху покинути цю трасу і почати користуватися новою, яку Азербайджан проклав спеціально для зв’язку з Вірменією. Після того, як вірмени дали зрозуміти, що не збираються цього робити, в Баку оголосили про початок операції Відплата, а в Карабаху — про часткову мобілізацію. При цьому у Вірменії заявили, що «викликає питання» до роботи російських військових у регіоні. Кореспондент.net розповідає подробиці.

 

Що сталося у Нагірному Карабаху

Між Азербайджаном та Вірменією цього тижня знову спалахнули сутички за Нагірний Карабах. Міністерство оборони Азербайджану повідомило, що в середу, 3 серпня, було здійснено «терористично-диверсійну операцію проти підрозділів азербайджанської армії», внаслідок якої загинув їхній військовий.

За даними відомства, це сталося у напрямку Лачинського району, де тимчасово розміщено російський «миротворчий» контингент. Баку звинуватив Єреван у порушенні положень тристоронньої угоди про припинення вогню у зоні нагірно-карабахського конфлікту.

«Всю відповідальність за інцидент, що стався на території Азербайджану, несе військово-політичне керівництво Вірменії, яке досі не забезпечило виведення незаконних вірменських збройних формувань з території сусідньої держави», — заявило міністерство закордонних справ у Баку.

Азербайджан вимагає повної демілітаризації території. В азербайджанському Міноборони повідомили про проведення наступальної операції Відплата, внаслідок якої військові країни вже зайняли кілька висот та знищили «кілька бойових позицій незаконних вірменських збройних формувань».

Зокрема, йдеться про висоти Гирхгиз, Сарибаба і «низку інших важливих панівних висот уздовж Карабахського хребта гірського ланцюга Малого Кавказу», повідомляє азербайджанське відомство.

Міноборони Азербайджану також опублікувало кадри, зняті з безпілотника, на яких видно удари ракетами за артилерійськими розрахунками та позиціями вірменських сил.

У міністерстві закордонних справ Вірменії, у свою чергу, заявили, що саме Азербайджан порушив угоду про припинення вогню, що діяла з листопада 2020 року. Єреван також повідомив, що внаслідок удару азербайджанського безпілотника є жертви та поранені.

У заяві відомства йдеться, що «незважаючи на кроки, що робляться вірменською стороною щодо досягнення стабільності та миру в регіоні, Азербайджан продовжує заздалегідь сплановану політику залякування населення Нагірного Карабаху, його етнічної чистки та «повзучої окупації».

Згідно з повідомленням російських військових, збройні сили Азербайджану «порушили режим припинення вогню» в районі висоти Сарибабу, що знаходиться біля Лачинського коридору.

У заяві азербайджанського міноборони зазначається: Баку попереджав російських «миротворців», що присутність вірменських військових на підконтрольній їм території «є джерелом небезпеки».

На цьому тлі влада невизнаної «республіки» підписала указ про початок часткової мобілізації.

 

Причина чергового загострення конфлікту

Причиною зіткнень стало бажання Баку якнайшвидше зайняти Лачинський коридор, а разом з ним і залишок Лачинського району, де ще мешкають вірменські жителі.

Про вимогу Баку до вірмен припинити користуватися цим маршрутом і переходити на новий, прокладений в обхід міста Шуша, «президент НКР» Араїк Арутюнян повідомив ще напередодні, скликаючи розширене засідання Ради безпеки за участю політичних сил невизнаної «республіки».

Однак вірменській стороні така вимога видалася неприйнятною. Як заявив агентству Арменпрес секретар вірменської Ради безпеки Армен Григорян, тристороння угода, підписана 9 листопада 2020 року лідерами Вірменії, Азербайджану та Росії, дійсно передбачає прокладання нового маршруту, але протягом трьох років, «за погодженням сторін» та «з подальшою передислокацією російського миротворчого контингенту для охорони цього маршруту.

«За цей час, звичайно, в цьому напрямі було проведено певну роботу, але узгодженого плану на даний момент немає. У будь-якому випадку Вірменія не давала згоди на будь-який план, тому вимога Азербайджану неправомірна», — сказав Григорян.

Уздовж старого шосе пролягають ще й ключові комунікації – газопровід, лінії електропередачі та інтернет-кабель. Уздовж нової дороги нічого такого немає, а отже, вірмен змушують почати користуватися інфраструктурою Азербайджану.

 

Запитання до російських «миротворців»

Події в Нагірному Карабаху, у тому числі, що відбуваються останніми днями, «викликають питання» до роботи російських «миротворців» у регіоні, заявив на засіданні уряду прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян 4 серпня.

Серед цих подій прем’єр перерахував «захоплення Азербайджаном» низки територій у Нагірному Карабаху, у тому числі сіл Хцаберд та Хін Тагер у 2020 році та села Парух у 2022 році. За його словами, те, що ці події відбувалися «в присутності та за потурання російських «миротворців», а також «постійні та посилені» порушення режиму припинення вогню вздовж лінії зіткнення Вірменія вважає «просто неприйнятним».

«У цьому контексті стає вкрай необхідним уточнити деталі «миротворчої» операції в Нагірному Карабаху. Це було необхідно [зробити] із самого початку… Але треба визнати, що цьому процесу перешкоджав Азербайджан, відмовившись підписати мандат на операцію миротворчих сил у Нагірному Карабаху, в той час, як Вірменія це зробила в листопаді 2020 року, і ми очікуємо, що цей мандат, підписаний у двосторонньому форматі, буде діяти в повному обсязі», — заявив Пашинян.

Однак можливості російських військових у цьому випадку серйозно обмежені, оскільки подальший тиск на Баку може призвести до охолодження відносин між Росією та Азербайджаном, пише російська газета «Комерсант».

«Примітно, що якраз напередодні загострення найвище керівництво Вірменії та Азербайджану пов’язувалося з Москвою… Проте уникнути нової ескалації ці розмови не допомогли», — наголосило видання.

Редактор відділу Кавказу в аналітичному виданні Eurasianet Джошуа Кучера вважає, що «Росія зараз відволіклася на Україну, тому Азербайджан може наважитися діяти агресивніше перед «миротворцями». Але він не думає, що в цьому Азербайджан заходитиме далеко».

 

Чи буде війна в Карабаху

Секретар Ради безпеки Вірменії Армен Григорян говорив у липні, що вірменські військові більше не проходитимуть службу в Карабаху і там залишатимуться лише місцеві військові з невизнаної НКР.

Крім того, він додав, що карабахське питання «не є для нас територіальним питанням». «У цьому сенсі основне значення для нас мають безпеку та права вірмен Карабаха», — заявив Григорян.

Чиновник нагадав слова Пашиняна про ідею відокремити нагірно-карабахське питання від вірмено-азербайджанських відносин. «Зараз ми маємо активно обговорювати цей варіант і вирішити, як діяти далі», — заявив він, зазначивши, що в запропонованих Азербайджаном п’яти пунктах для укладання миру «немає нічого неприйнятного».

План із п’яти пунктів, запропонований Азербайджаном:

  • взаємне визнання суверенітету, територіальної цілісності
  • взаємне підтвердження відсутності територіальних претензій
  • відмова від застосування загроз та сили
  • делімітація та демаркація державного кордону
  • відкриття транспортних комунікацій

Вірменський політолог Олександр Іскандарян вважає, що хоча можливі нові сутички, але справжня війна, як 2020 року, виключена.

«Єдиний чинник, що робить цю війну неможливою — це саме присутність миротворців, тому що у разі війни азербайджанським військам доведеться вбивати росіян, а Росія не може на це не зреагувати. А поки що це низька інтенсивність [боїв], і війною це назвати важко», — цитує його BBC News.

Азербайджанський політолог Ільгар Велізаде також каже, що великомасштабної війни не буде, оскільки вірменська сторона не має для цього ні коштів, ні людських ресурсів.

Джошуа Кучера зауважує, що на території під контролем російських миротворців — всього 2000 російських солдатів, які розтягнуті цією територією і тому не здатні запобігти військовим сутичкам. Він обережно припускає, що, можливо, вірмени «вже не звертають уваги на російських миротворців і роблять усе можливе задля забезпечення власної безпеки».

«Але я дійсно думаю, що вони [«миротворці»] запобігають великої війни, поки вони там. Азербайджан не може почати великий наступ, без неминучого втягування Росії», — сказав він.

 

Два роки нової фази конфлікту в Карабаху

Територіальна суперечка між Вірменією та Азербайджаном щодо Нагірного Карабаху триває з кінця 1980-х років. Населена в основному етнічними вірменами Нагірно-Карабахська автономна область за підтримки Вірменії заявила про вихід з Азербайджанської РСР, а у вересні 1991 оголосила про створення Нагірно-Карабахської «республіки», але жодна країна не визнала її.

У війні, що розпалилася після цього, в 1992-1994 роках з обох сторін загинули до 25-30 тисяч осіб. Нагірний Карабах та кілька прилеглих до нього районів Азербайджану перейшли під фактичний контроль Вірменії. В результаті мільйони людей, переважно етнічні азербайджанці, стали біженцями та вимушеними переселенцями.

Переговорний процес, спрямований на пошук мирного вирішення конфлікту, розпочався у 1992 році, він триває з того часу під егідою Мінської групи ОБСЄ, співголовами якої є Росія, Франція та США.

Конфлікт між Єреваном і Баку за Нагірний Карабах загострився влітку 2020 року. В результаті війни, яка тривала до 9 листопада, загинули 6,5 тисячі осіб, а Азербайджан повернув під свій контроль райони навколо Нагірного Карабаху і взяв стародавнє і символічно значуще місто Шуша.

Конфлікт у Нагорному Карабаху

Наступного дня після взяття Шуші прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян, президент Азербайджану Ільхам Алієв та російський правитель Володимир Путін підписали мирну угоду про припинення війни у ​​регіоні.

За умовами договору за Вірменією та Азербайджаном закріплені території, на яких знаходилися війська на момент підписання документа. Уздовж лінії зіткнення розміщена «миротворча» місія Росії, але напруженість у регіоні зберігається, оскільки після завершення війни між Баку та Єреваном не було встановлено політичного діалогу.

Де-не-де між сторонами відбуваються зіткнення. Перше сталося ще у грудні 2020 року, тобто через місяць після підписання угоди. Як виявилося, сторони конфлікту по-різному трактують основний документ про перемир’я.

Напруга на кордоні Вірменії та Азербайджану різко зросла і влітку минулого року. Тоді відбувся повноцінний бій із застосуванням мінометів та гранатометів, внаслідок чого загинули військовослужбовці. Сторони швидко домовилися про перемир’я, але вже наступного дня звинуватили один одного у провокаціях.

Востаннє конфлікт загострився у березні 2022 року. Тоді в Нагірно-Карабахській «республіці» запровадили військовий стан. Секретар РНБО Олексій Данилов, коментуючи події у Карабаху, сказав, що другий фронт допоміг би Україні.

Читайте Korrespondent.net в Google News

Источник: korrespondent.net