Іван Крастев: Наступні місяці будуть найважчими в історії ЄС

Болгарський політолог Іван Крастев не вірить у швидке закінчення війни в Україні. Фінансова криза, інфляція та зростання цін на енергоносії спричинять «масштабні потрясіння» в ЄС, вважає він.

Deutsche Welle: Пане Крастев, українська армія саме досягає приголомшливих військових успіхів під час контрнаступу на позиції російських військ у своїй країні. Війна в Україні наближається до закінчення?

Іван Крастев: Війни минулих десятиріч ніколи не мали справжнього завершення, воєнні дії просто в якийсь момент заморожувалися. Напевно, так буде і під час цієї війни. Буде перемир’я, але не справжній мир. Як ми чуємо й читаємо, Росія готує у підконтрольних Москві районах «референдуми щодо незалежності», що де-факто буде дорівнювати анексії цих територій. За таких умов мирні переговори неможливі.

Болгарський політолог Іван Крастев

 

Російська пропаганда говорить, що Росія вже давно перемогла Україну. А тепер, мовляв, іде боротьба з НАТО, яке веде війну українським гарматним м’ясом. Москва має рацію?

У кожній війні обидві сторони заявляють про свою перемогу. Росія справді почала війну як «спецоперацію», у переконанні, що упродовж кількох тижнів прозахідної України вже не існуватиме. У цьому сенсі Росія вже програла, тому що не досягла цієї цілі.

Твердження, що в Україні вони насправді воюють із Заходом, це спроба дати відповіді на два запитання. Перше: чому росіяни вбивають людей в Україні, із якими вони ще донедавна співіснували? І друге: чому Росія не має очікуваної військової переваги? Єдине пояснення, яке в обох випадках виглядає правдоподібним: Росія бореться проти всього Заходу. Ця теза лунає так: Захід обманув Росію, Росія — це жертва, а не агресор.

Уявлення про хорошу Росію на противагу поганій Україні й Заходу знаходить, вочевидь, широке поширення. Російський телеведучий Володимир Соловйов нещодавно сказав таке: так, росіяни не найбагатші, у них не найдовша тривалість життя, але вони борються на стороні добра. Невже всі росіяни так вважають?

У зображенні росіян як «обраного народу», який знову і знову рятує світ, немає нічого нового. Новим є те, що ця ідея більше не знаходить підтримки в російському суспільстві. Там виникло суспільство споживання, яке хоч і готове прийняти воєнні дії на пострадянському просторі, однак не ідею місіонерської самопожертви. Саме тому російський уряд намагається відмежувати людей у великих містах від війни. У Москві або Санкт-Петербурзі майже не можна побачити сумнозвісного символу «Z».

Чи означає це, що санкції діють на російське суспільство?

У середньостроковій перспективі вони напевно матимуть ефект, однак на повсякденне життя звичайних росіян вони поки не мають значного впливу. Вони вплинули лише на міський середній клас та економічну еліту, тобто на близько десять мільйонів росіян, які подорожують за кордон. Робити це тепер набагато складніше. До того ж за кордоном на них почали скоса дивитися. Саме вони з російського боку є тими, хто справді програв від цієї війни.

А хто ж тоді переможець? Ще одне кліше московської пропаганди полягає в тому, що єдиним переможцем є США. Чи є у цьому твердженні частка правди?

Так, російська пропаганда безупинно стверджує, що все, що трапляється у світі, спричинене США і врешті-решт вигідно США. У реальності ж економічні збитки від цієї війни у Європі відчуваються набагато болючіше, ніж у США. Водночас Європа також болюче відчула свою залежність від США. Парадокс полягає в тому, що зростанню цієї залежності мало хто так посприяв, як президент Путін. Стверджуючи, що США наживаються на цій війні, Москва намагається вбити клин між Брюсселем і Вашингтоном. Російська пропаганда повторює знову і знову: ціни на нафту й газ у ЄС ростуть, але це не впливає на США — вони продають свій скраплений газ.

Вони також продають свою зброю.

У випадку України зброю радше дарують. Так, американська зброя і США справді є ключовим фактором у цій війні. Російське трактування намагається подати все це таким чином, що, мовляв, США не лише беруть участь у війні, вони цієї війни ще й прагнули та ініціювали її. Однак це трактування взагалі не переконливе. Адже США перед російським нападом стратегічно повністю орієнтувалися на Китай і зробили уже можливе, аби запобігти війні.

Як ця війна вплине на майбутні президентські вибори в США?

Америка з багатьох точок зору драматично розколота, однак Україна аж ніяк не перебуває у центрі суспільної дискусії. Вирішальними будуть вибори до Сенату і Конгресу в листопаді. Ще два місяці тому здавалося, що демократи програють в обох палатах парламенту. Тоді б позиції Дональда Трампа значно посилилися. Можна собі уявити, як наступний президент Трамп радісно оголошує, що війна в Україні була війною Байдена. Однак якщо демократи збережуть контроль над Сенатом і Конгресом, для республіканців постане питання: чи є Трамп правильним кандидатом?

Знову і знову лунають думки, що США і Росія стоять на межі ядерної війни. Ви теж так вважаєте?

Небезпека хоч і існує, однак на даний час вона не настільки серйозна. Адже єдине, що росіянам і американцям зараз вдається робити разом, це запобігання ядерній ескалації. Однак великий ризик становлять українські атомні електростанції. Бої точаться у небезпечній близькості до агрегатів, помилка або людський фактор можуть призвести до драматичного розвитку подій. Застосування ядерної зброї стає ймовірнішим лише у випадку значних військових успіхів України. Або якщо Київ спробує повернути Крим.

Чи експортуватиме Москва війну в інші країни — до Молдови або країн Балтії?

Це залежить від перебігу війни в Україні. Нині Росія намагається уникнути широкої мобілізації. Москва за жодних обставин не хоче відправляти синів міського середнього класу на фронт. Залежно від того, як розвиватимуться події в Україні, Росія справді може напасти на Молдову — але в жодному разі не на балтійські країни. Вони є членами НАТО, і якщо на них нападуть, це буде вже зовсім інша війна.

Балтійські країни, але також і Польща, били на сполох у ЄС і попереджали про загрозу, яка походить від Путіна, задовго до нападу Москви на Україну — але ніхто їх не слухав. Зараз війна вже стала фактом. Які наслідки вона матиме для ЄС?

У першу чергу вона призвела до консолідації ЄС. Позиція урядів, але також і громадян, призвела до безпрецедентних санкцій проти Росії. Підтримка України залишається великою, але водночас зростає напруга всередині ЄС між окремими державами-членами. Я боюся, що наступні шість-дев’ять місяців будуть найважчими в історії ЄС.

Зараз ми платимо величезну ціну за цю війну — але ЄС і до цього переживав інші кризи. У цьому сенсі війна мені видається чимось на кшталт long COVID (довготривалі наслідки захворювання на COVID-19 — ред.) Криза біженців повернулася, з України до Європи прибуло вже удвічі більше біженців, ніж під час війни в Сирії. Повернулася й фінансова криза із загрозою нестабільності та інфляції. 

Європа та Японія зараз мусять витрачати на енергію на близько 100 мільярдів доларів США більше, ніж рік тому. Це величезне фінансове навантаження викликає значні проблеми. А суспільства вже зараз втомлені. Я боюся, що буде більшати протестів на кшталт тих, які відбулися у Празі й Німеччині.

Різноманітні групи об’єднувалися під час різних криз. Люди, які під час фінансової кризи опинилися на узбіччі, противники біженців та вакцинації: сьогодні всі вони об’єднуються як противники істеблішменту та висувають вимоги. Це спричинить масштабні хвилювання в ЄС.

Але й це все ще не найгірше. У всіх попередніх кризах Німеччина була стабілізаційним фактором, непорушною скелею. Однак сьогодні Німеччина належить до країн, яких криза в економічному сенсі зачепила найбільше. Окрім цього країни Балтії, Польща, а також Чехія ставлять під сумнів моральну легітимність ФРН. Така зміна ставлення до Німеччини — а також до Франції — ще більше ускладнює зусилля, спрямовані на вихід із цієї масштабної кризи.

Довідка: Болгарський політолог Іван Крастев очолює «Центр ліберальних стратегій» у Софії та є науковим співробітником Інституту гуманітарних наук (IWM) у Відні.

Джерело: Українська служба DW

Читайте Korrespondent.net в Google News

Источник: korrespondent.net