Константин Печерица: “Запорожье — родина советского и украинского промышленного титана, кремния и германия”

Шестьдесят пять лет назад, 28 июня 1956 года, на Запорожском титано-магниевом комбинате состоялась первая в Советском Союзе промышленная плавка титана.

С тех пор комбинат прошел несколько стадий технического и технологического переоснащения, воспитал несколько поколений талантливых металлургов и ученых, заново возродился после распада Союза, а сегодня снова набирает обороты на волне растущего интереса к титану как к металлу XXI столетия. Обо этом рассказал в своем интервью один из директоров ЗТМК в Независимой Украине Константин Печерица.

 

 

— В последнее десятилетие на мировом титановом рынке окрепли позиции США, Китая и России, — говорит Константин Печерица. – Вслед за ними идут Казахстан и Южная Корея. Украина, имея пятую часть мировых запасов титанового сырья, богатые ильменитовые руды, высокий кадровый и научный потенциал, не использует эти ресурсы в должной мере. Но сегодня еще возможно повернуть процесс вспять и занять свое место на мировом титановом рынке.

 

 

— Какие этапы прошел ЗТМК с момента первой плавки в 1956 году?

— Запорожье, Запорожский титано-магниевый комбинат с полным правом считается родиной советского промышленного титана, кремния и германия. Производство германиевой продукции было освоено в 1958 году, кремниевой – в 1964-м. В 1968 году налажен выпуск трихлорсилана, который является сырьем для производства поликристаллического кремния.

После распада Союза Украина оказалась без рынков сбыта титановой продукции, так как весь сбыт был отлажен через ведомства, отошедшие к России. В 1993 году производство на ЗТМК остановилось.

Во второй половине 90-х я как руководитель частной компании ООО “Титан-трейд” и мои единомышленники приложили немало усилий для возрождения титанового производства в Украине и выхода с этой продукцией на мировые рынки. Мы профинансировали производство и помогли комбинату с энергетическими ресурсами, поставляя предприятию газ и электроэнергию по ценам, значительно ниже рыночных. Это позволило комбинату сохранить производство, окрепнуть, закрыть все обязательства перед кредиторами. В 1998 году под руководством генерального директора Владислава Тэлина состоялось, по сути, второе рождение ЗТМК и, соответственно, отечественной титановой индустрии.

В 1998-2000 годы произошел выход на зарубежные рынки, был подписан ряд выгодных контрактов. Мир с удивлением открыл для себя и вскоре по достоинству оценил украинский титан.

 

 

— Что можно сказать о комбинате в контексте нынешнего юбилея?

— Фондом госимущества и руководством предприятия приняты и принимаются грамотные тактические и управленческие решения. В условиях пандемии и мирового кризиса комбинат поддерживает своих потребителей, выплачивает людям зарплату, платить налоги и, насколько мне известно, планирует увеличение объемов производства. Как человек, прошедший с ЗТМК два мировых экономических кризиса, я положительно оцениваю действия нынешнего руководства.

Позитивным моментом является то, что решился вопрос с поставками электроэнергии. ЗТМК может напрямую покупать дешевую электроэнергию с АЭС, и это заслуга действующей власти.

Считаю положительной также инициативу правительства о разработке государственной программы поддержки титановой отрасли. Ну и, конечно, актуальны были бы целевые кредиты таким экспортно-ориентированным предприятиям, как ЗТМК, для ускоренной модернизации. Без этого украинскому титану будет непросто выдержать конкуренцию с зарубежными предприятиями, которые в последнее десятилетие серьезно развивались.



Костянтин Печериця: «Запоріжжя — батьківщина радянського і українського промислового титану, кремнію і германію»

Шістдесят п’ять років тому, 28 червня 1956 року, на Запорізькому титано-магнієвому комбінаті відбулася перша в Радянському Союзі промислова плавка титану. Відтоді комбінат пройшов декілька стадій технічного і технологічного переоснащення, виховав декілька поколінь талановитих металургів і учених, заново відродився після розпаду Союзу, а сьогодні знову набирає оберти на хвилі зростаючого інтересу до титану як до металу XXI століття. Про це розповів у своєму інтерв’ю один з директорів ЗТМК в Незалежній Україні Костянтин Печериця.

— В останнє десятиліття на світовому титановому ринку зміцніли позиції США, Китаю і Росії, — говорить Костянтин Печериця. — Услід за ними йдуть Казахстан і Південна Корея. Україна, маючи п’яту частину світових запасів титанової сировини, багаті  ільменітові руди, високий кадровий і науковий потенціал, не використовує ці ресурси в належній мірі.
Але сьогодні ще можливо повернути процес назад і зайняти своє місце на світовому титановому ринку.

— Які етапи пройшов ЗТМК з моменту першої плавки в 1956 році?

— Запоріжжя, Запорізький титано-магнієвий комбінат на повне право зважає батьківщиною радянського промислового титану, кремнію і германію. Виробництво германієвої продукції було освоєне в 1958 році, кремнієвою — в 1964-му. У 1968 році налагоджений випуск трихлорсилану, який є сировиною для виробництва полікристалічного кремнію.

Після розпаду Союзу Україна виявилася без ринків збуту титанової продукції, оскільки увесь збут був відлагоджений через відомства, що відійшли до Росії. У 1993 році виробництво на ЗТМК зупинилося.

У другій половині 90-х я як керівник приватної компанії ТОВ «Титан-трейд» і мої однодумці доклали немало зусиль для відродження титанового виробництва в Україні і виходу з цією продукцією на світові ринки. Ми профінансували виробництво і допомогли комбінату з енергетичними ресурсами, поставляючи підприємству газ і електроенергію за цінами, значно нижче ринкових. Це дозволило комбінату зберегти виробництво, зміцніти, закрити усі зобов’язання перед кредиторами. У 1998 році під керівництвом генерального директора Владислава Теліна відбулося, по суті, друге народження ЗТМК і, відповідно, вітчизняне титанової індустрії.

У 1998-2000 роки стався вихід на зарубіжні ринки, були підписані ряд вигідних контрактів. Світ із здивуванням відкрив для себе і незабаром належним чином оцінив український титан.

— Що можна сказати про комбінат в контексті нинішнього ювілею?

— Фондом держмайна і керівництвом підприємства прийняті і приймаються грамотні тактичні і управлінські рішення. В умовах пандемії і світової кризи комбінат підтримує своїх споживачів, виплачує людям зарплату, платити податки і, наскільки мені відомо, планує збільшення обсягів виробництва. Як людина, що пройшла із ЗТМК дві світові економічні кризи, я позитивно оцінюю дії нинішнього керівництва.

Позитивним моментом є те, що вирішилося питання з постачаннями електроенергії. ЗТМК може безпосередньо купувати дешеву електроенергію з АЕС, і це заслуга діючої влади.

Вважаю позитивною також ініціативу уряду про розробку державної програми підтримки титанової галузі. Ну і, звичайно, актуальні були б цільові кредити таким експортно-орієнтованим підприємствам, як ЗТМК, для прискореної модернізації. Без цього українському титану буде непросто витримати конкуренцію із зарубіжними підприємствами, які в останнє десятиліття серйозно розвивалися.

Информация предоставлена в порядке ст.10 Конституции Украины и ст. 6 Закона Украины О национальных меньшинствах в Украине

Читайте Korrespondent.net в Google News

Источник: korrespondent.net